Главная › Новости

Політик, воїн, дипломат. До 815-ї річниці з часу народження короля Данила Романовича

Опубликовано: 28.02.2019

Головний дипломат ЄС Федеріка Могеріні провела переговори з Сергієм Лавровим 

Рекомендуємо

Галич і Галицька земля має давню історію й визначних володарів, які докладали немало зусиль щоб піднести роль Галицького, а пізніше Галицько-Волинського-князівства. Серед них непересічною постаттю є король Данило Романович. Його життя і діяльність широко відобразив літописець на сторінках Руського літопису. Ще малолітнім він втратив стольне місто Галич, а пізніше й Володимир-Волинський. Деякий час Данило виховувався при дворі угорського короля Андрія ІІ. У 1214 році він повертає місто Володимир на Волині, а в 1238 році остаточно утверджується у Галичі. Данило стає могутнім володарем Галицько-Волинської держави, яку визнали сусідні країни, він налагодив дипломатичні стосунки з правителями Золотої орди, у 1253 році був коронований Папою римським Інокентієм ІV.      Важкохворий воїн АТО, якому відмовили у лікуванні в Інституті раку, потребує допомоги        Молоді роки. Боротьба за Галич            Народився Данило Романович близько 1201 року. Батько його – волинський, а з 1199 року - галицько-волинський князь Роман Мстиславич, мати – візантійська принцеса Анна. 1205 року Роман Мстиславич загинув в Завихвості на Віслі під час переходу через польські землі у Саксонію. Він з невеликою дружиною відлучився від табору і зіткнувся з польським загоном краківського князя Лешка Білого. Поляки вбили Романа разом з тою дружиною. Його військо було змушене повернутися додому.            Після смерті Романа Мстиславича в Галицько-Волинському князівстві розпочинається сорокалітній період боротьби за галицький стіл між різними політичними угрупованнями. Галицькі бояри присягнули на вірність чотирирічному Романовому синові Данилу. Від імені  Данила правила князівством вдова Романова – княгиня Анна. Вона не змогла налагодити стосунки з галицькими боярами й змушена була поневірятися разом з синами на чужині. Анна докладає неабияких зусиль щоб повернути і зберегти Галицько-Волинські землі своїм синам. Княгиня зустрілася з угорським королем Андрієм в Сянку і заручилася його підтримкою.             У 1206 році на Галич наступають смоленські, чернігівські, новгородські і київські князі . Становище ускладнювалося тим, що із заходу до рубежів Волині вирушив з військом польський князь Лешко. Княгиня Анна звернулася по допомогу до угорського короля Андрія. Угорський король заступив шлях польському війську на Волинь, але не завадив наступові Ольговичів на Галич. Княгиня Анна з малолітніми синами втекла з Галича до Володимира. Галичани залишилися без князя. Король Андрій порушує угоду, укладену з Анною і запрошує до Галича переяславського князя Ярослава Всеволодовича, сина великого князя Всеволода суздальського. Галичани під проводом бояр Кормильчичів не стали чекати на  переяславського князя Ярослава Всеволодовича. Вони запрошують до Галича князя Володимира Ігоревича сіверського, сина Єфросинії – Ярославни, онука Ярослава Осмомисла. Сіверський князь Володимир Ігоревич дістався за добу до Галича й тут утвердився. Переяславський князь Ярослав Всеволодович запізнився на три дні і змушений був повернутися додому. Володимирового брата Романа Ігоревича проголосили князем у Звенигороді, а Святослава Ігоревича – у Володимирі. Отже, у Галичині й на Волині утвердилися нащадки Ярослава Осмомисла.            Княгиня Анна втекла з синами до Польщі.  Відтепер починається її поневіряння, щоб захистити і зберегти життя своїм синам. Так чинила любляча мати, розумна і далекоглядна жінка. Польський князь Лешко люб’язно прийняв Романовичів і вислав в Угорщину посольство у першій половині  1207 року, яке запропонувало королю Андрієві організувати  спільну допомогу Романовичам. Заклики Андрія та Лешка до повернення спадкових земель Данилові й Васильку Романовичам турбували князів Ігоревичів. Володимир вирішує підкупом привернути на свою сторону короля Андрія і польського князя Лешка і висилає їм «многі дари».                        Усобиця між рідними братами Романом і Володимиром Ігоревичами у 1207 році призвела до того, що Галичину в 1208 році захопив угорський король Андрій. Він залишив у Галичі залогу на чолі з палатином Бенедиктом Бором Лисим. Белзький князь Олександр Всеволодович скористався незгодами в родині Ігоревичів і з допомогою польського війська без бою здобуває місто Володимир. Володимирці самі відкрили йому ворота. А Святослава Ігоревича поляки забрали до Польщі. Отож велике значення у виборі князя мали громади. Вони вимагали від князя проведення суверенного розвитку князівства, а також підтримували сильного та енергійного правителя, здатного вирішувати складні внутрішньо - і зовнішньополітичні завдання.             В цей час законні спадкоємці Романа Мстиславича жили за кордоном. Громада волинського міста Берестя надіслала Лешкові прохання послати до них на княжіння одного із синів покійного Романа. Лешко дав їм на княжіння Василька Романовича. Відтепер княгиня Анна розпочинає активну боротьбу за об’єднання Волинських земель і утвердження тут своїх синів.             В Галичі посилювалося всенародне обурення щодо правління угрів. Галичани запрошують на стіл пересопницького князя Мстислава Ярославовича Німого. Очевидно, Мстислав Ярославович прийшов з малим військом щоб битися з уграми. А  проугорська партія бояр, дізнавшись про це, вирішила не допустити  пересопницького князя у місто. Ілля Щепанович вивів його на Галичину могилу і сказав: «Княже! Ти вже на Галичиній могилі посидів єси, отож, і в Галичі ти княжив єси!».            Бояри, прихильники князів Ігоревичів, вирішили повернути останніх на галицький стіл. У 1209 році Ігоревичі відвойовують собі галицькі землі. Угорський палатин Бенедикт зі своїм військом, що стояло у Галичі, повертається в Угорщину. Проугорська партія бояр знову розпочинає  інтриги проти князів Ігоревичів. В кінці  1209 або на початку 1210 року  князі Ігоревичі знищили багато галицьких бояр, які були їх противниками, але не отримали  широкої підтримки городян і селян Галицької землі. На прохання боярина Володислава Кормильчича угорський король Андрій вислав сильне військо з князем Данилом Романовичем  (був  при угорському дворі) до Галича. Угорське  військо безперешкодно вступило у Перемишль і взяло в полон князя Святослава Ігоревича. Далі угорське військо підійшло до Звенигорода, але звенигородці мужньо відбили натиск ворога. Проте, коли їхнього князя Романа Ігоревича схопили у Шумську, звенигородці здалися. Володимир Ігоревич залишив Галич перед тим, як угорське військо зайняло місто.            У вересні 1210 року галицькі бояри посадили на престол князя Данила Романовича, а князів Ігоревичів повісили. До Данила в Галич приїхала мати княгиня Анна. Проте, бояри її виганяють. Взимку 1211/ 1212 року угорський король Андрій на прохання княгині Анни іде з військом у Галич. Анна з дітьми залишається в Галичі, а боярина Володислава Кормильчича Андрій забирає в неволю до Угорщини. Бояри не можуть примиритися з княгинею і у 1212 році запрошують до Галича пересопницького князя Мстислава Ярославовича  Німого. Данило з матір’ю їде до Угорщини, Василько з кормильцем Мирославом – у Белз. У вересні 1213 року угорський король з військом іде на Галич. Оскільки в Угорщині відбувся заколот проти короля Андрія, то він змушений був з дороги повернутися додому. Загони під командуванням Володислава Кормильчича рухалися до Галича. Пересопницький князь Мстислав Німий, дізнавшись про «королеву рать велику» залишив Галич. Володислав Кормильчич цим скористався, в’їхав у Галич і вокняжився на галицькому столі.            З цього приводу історик О. Майоров пише, що незалежна галицька громада розчарувалася в природжених руських князях Ігоревичах, Романовичах, Рюриковичах, Ярославичах, які повністю залежали від зовнішніх сил чи не могли справитися з поставленими на них важкими завданнями. Кинуті в критичний час князем Мстиславом Ярославовичем, галичани здійснюють безпрецедентний для свого часу крок – вони дозволяють «вокняжитися» в Галичі боярину Володиславу Кормильчичу  (1213 – 1214 рр), одному з найвпливовіших керівників громади  того часу.            Восени 1213 року княгиня Анна з сином Данилом їде з Угорщини до польського князя Лешка з надією, що він допоможе повернути втрачені володіння. Джерела не повідомляють про зміст переговорів, але судячи за наступними подіями, сторони домовились про новий спільний похід на Галич.Тим часом княгиня Анна і Данило пішли у Каменець до Василька Романовича і прихильних до них бояр.            Навесні 1214 року армії Лешка й Романовичів розпочинають похід на Галич проти боярина Володислава Кормильчича, але протидія угорських військ не дозволила досягнути головної мети – захопити Галич. Після завершення походу Лешко передає Романовичам Тихомль і Перемиль, очевидно, виконує умови краківських переговорів з Анною і Данилом. Проте ці міста вже не задовольняли волинських князів, які усівдомили свою силу. Вони добиваються від Кракова повернення їм законного міста Володимира.            З літопису дізнаємося, що польський  князь Лешко та угорський король Андрій щось не поладнали у спадщині Романовичів: «Потім же король (Андрій) пішов на Лестька…». Лешко, щоб виправити ситуацію, зпропонував угорському королеві розділити між ними галицько-волинські землі. За умовою Спішського договору 1214 року трирічну польську  княжну Соломею обвінчали з п’ятирічним угорським королевичем Коломаном і віддали останньому Галич. Восени 1214 року король Андрій посадив свого сина Коломана в Галичі. За відмову від посягання на Галич Лешко одержав західну Галичину з Перемишлем, а його послу Пакославові віддали Любачів. Літописець  розповідає, що за порадою Пакослава Лешко повертає місто Володимир князям Данилу і Васильку Романовичам.            Повернення Володимира-Волинського – великого політичного центру Південно-Західної Русі – Романовичам  було великою подією в історії Волині й Галичини. Князі Романовичі змогли повести подальшу боротьбу за свою спадщину. Це створило умови не тільки для приборкання боярського сепаратизму, але і для обмеження втручання іноземних держав.            В серпні 1217 року новгородський князь Мстислав Мстиславич Удатний без бою опанував Галичем. Утвердившись у Галичі, Мстислав заволодів і Перемишлем. Тут він посадив свого ставленика, колишнього новгородського боярина Добриню Ядрейковича, а тисяцьким був його старий новгородський дружинник Ярун. Проте, Перемишль продовжував залишатися оплотом боярства.            Волинський князь Данило Романович вирішив заключити союз із Мстиславом, щоб спільними зусиллями протистояти експансії іноземних держав. Цей союз був скріплений династійним шлюбом з донькою Мстислава Анною. Шлюб не приніс реальної політичної чи воєнної вигоди Данилу, але тим самим князь показав, що не відмовляється від прав своєї сім'ї на Галичину, а також добровільно брав на себе обов'язок захищати край від втручання зовнішніх ворогів.            Мстислав Удатний ставився до Данила, як до доблесного воїна, і тому часто запрошував його допомагати захищати рідну землю. Мстислав старався не втручатися у волинські справи князів Данила і Василька Романовичів. Вони проводили самостійну внутрішню і зовнішню політику щодо своїх земель, підписували угоди з іншими державами, і якщо була потреба, то і руйнували їх. Але, очевидно, Мстислав Удатний мав вплив на свого зятя. Це видно з наступної оповіді літописця, коли князі Данило і Василько пішли грабувати землі князя Олександра белзького: «А на ніч у суботу Данилом і Васильком пограбовано було довкола Белза і довкола Червена і вся земля розорена була: боярин боярина грабував, смерд смерда, город город, так що не лишилось ні одного села не спустошеного». Тоді втрутився Мстислав і сказав Данилові: «Пощади брата Олександра». Князь Данило відійшов від Белза і повернувся у Володимир.            Навесні 1227 року угорський король Андрій іде війною в Галичину. І хоча похід його був безуспішним, Мстислав Удатний, щоб застрахувати себе від небезпеки сусіда, видає заміж дочку Марію за угорського королевича Андрія (булла папи Гонорія III на дозвіл шлюбу датована 27 січня 1222 року; заручини відбулися наприкінці 1221 року). Мстислав залишає Андрієві Галич, а сам іде в Пониззя (басейн нижньої і середньої течії Дністра), і далі до Торчського. Літописець розповідає, що так вчинити йому порадили бояри, які не були прихильниками Данила: «Потім же Судислав, обманюючи Мстислава, сказав йому: «Княже! Оддай дочку свою заручену за королевича і дай йому Галич. Ти ж не можеш (його) держати сам, а бояри не хотять тебе... Якщо ти даси королевичу, - коли захочеш, зможеш забрати од нього. А як даси Данилові, - вовіки не буде твоїм Галич».            Мстислав вчинив саме так, як йому радили бояри, але потім він шкодував: «Сину! Завинив я, не давши тобі Галича, а давши іноплеміннику за радою Судислава обманника. Обманув бо він мене. Якщо Бог захоче, ми підемо оба на них (угрів)... Коли Бог дасть його (королевича Андрія, який сидів у Галичі. - Авт.) нам обом (побити), - ти візьми Галич, а я Пониззя. Хай Бог тобі поможе!».            Але не судилося їм обом іти на Галич. У середині 1228 року помер великий князь, один із «старійшин» у Руській землі Мстислав Мстиславич Удатний і тільки тепер Данило розпочинає боротьбу за Галич.            У лютому–березні 1230 року в Галичі відбулася битва між військами князя Данила Романовича й угорського королевича Андрія. Данило утвердився в Галичі, але втримати місто йому не вдалося. Проте ця битва започаткувала переможну ходу Данила за батьківську спадщину, за відвоювання стольного града.            Саме тоді, коли Данило був в Угровську, прихильні до нього галичани прислали послів із запрошенням до Галича. В цей час боярин Судислав Бернатович з військом пішов у Пониззя, а угорський королевич Андрій залишився у Галичі з невеликою залогою. Данило спішно збирає військо на чолі з тисяцьким Дем'яном і посилає проти Судислава Бернатовича, а сам вирушає з невеликою дружиною до Галича.            Ввечері третього дня Данило з дружиною підійшов до Галича. Угри закрилися в місті. Данило не відважився на облогу міста, бо мав невелику дружину. Але захопив і пограбував заміський двір Судислава Бернатовича. Основне Данилове військо було на підході, тому він вирішив не ризикувати і не стояти біля міста, а знову перейшов на лівий берег Дністра.             Після того, як відбулася сутичка між військами галичан і Данила на льоду, почалася відлига, піднявся лід і ріка наводнилася.  В цей час підійшло військо Дем'яна з усіма боярами галицькими, а наступного дня підійшов союзник Данила волинський князь Володимир Інгварович з військом і перейшли війська міст, і стали на березі Дністра. Військо Данила і його союзників взяло місто в облогу й угри здалися. Після багатьох років відсутності Данила знову визнали князем у місті, звідки його вигнано ще дитиною.            Влітку 1230 року угорський король Бела IV, співправитель свого батька Андрія II зібрав велике військо і пішов війною на Галич. Коли угорський король увійшов у гори Карпатські, розпочалися безперервні дощі. Коні грузли в багнюці, люди кидали коней і пробиралися високими місцями. З великими труднощами добралися вони до Галича. Данило, залишивши у Галичі тисяцького Дем'яна, пішов по допомогу. Дем'ян тримався міцно. Данило тим часом привів поляків та половців Котянових. Дощі не припинялися, в угорців від постійної сирості розпалося взуття, відкрилися хвороби і почалася смертність: «...В одних одпадали підошви, як од черевиків, а інші, вилізши на коней, померли, ще інші вмирали, зійшовшись довкола вогню і м'ясо піднісши до рота... а потоки небесні все одно топили їх». Бела ІV змушений був повернутися додому.            1232 року угорський король Андрій із синами Белою та Андрієм знову рушив на Галич. Боярин Давид Вишатич, за порадою своєї тещі, яка була прихильницею Судислава здав королю Ярославль. Інший боярин, Климята. якого послали з військом проти угорців, перекинувся до ворогів; за ним зрадили й інші бояри.            Угорський король захопив Галич і підійшов до Володимира. Володимирський воєвода Мирослав (без згоди князів Данила і Василька) підписав з угорцями мир і за умовою віддав Белз і Червен князю Олександрові Всеволодовичу. Король посадив у Галичі свого сина Андрія. Не залишилося письмових згадок про оборону Галича від угорців. Очевидно, в цей час Данила і Василька Романовичів у Галичині не було. Про це свідчить їх звернення до воєводи Мирослава: «Пощо ти мир учинив, коли був ти з великим військом?»            Протягом 1233 року Данило і Василько Романовичі ведуть боротьбу з угорським королем Андрієм за Галич. У серпні-вересні 1233 року відбулася битва біля Перемиля на річці Стир між Даниловим і угорським військами. Угри зазнали поразки і повернулися до Галича, укріпленої столиці. Данило з військом пішов просто на Галич. Бояри, побачивши, що успіх схиляється на бік Данила, стали переходити до нього. Данило обложив Галич і стояв під ним дев'ять тижнів, очікуючи приморозків, щоб перейти через Дністер. Королевич Андрій помирає в облозі у кінці 1233 року, угорці складають зброю. Галичани вирішили передати владу князеві Данилу. Боярин Судислав втік разом з угорцями. Князь Олександр белзький хотів шукати захисту в свого тестя, київського князя, але Данило гнався за ним три дні і три ночі, і схопив його біля міста Полоного у Хоморському лузі. Невідомо, що зробив Данило з Олександром, який так багато завдав йому горя, але з того часу ім'я його не згадується в літописах.            Позбувшись угорців, Данило ще довго боровся з руськими князями за Галич. Галицькі бояри знову плели інтриги проти Данила і восени 1235 року вчинили проти нього змову. Данило, дізнавшись про це, поїхав в Угорщину, де взяв участь в інтронізації нового угорського короля Бели IV. Бояри галицькі запросили на князювання Михайла Всеволодовича чернігівського, і той зайняв Галич.            Влітку 1237 року Данило і Василько Романовичі зробили спробу захопити Галич, але не здобули його. Проте, Михайло Всеволодович, син його Ростислав і угри, щоб примиритися, віддали Данилові Перемишль.            У березні 1238 року Данило і Василько розгромили орден рицарів- хрестоносців і забрали від них давньоруське місто Дорогичин. В березні цього ж року князь Михайло Всеволодович залишає Галич своєму синові Ростиславу, а сам іде княжити в Київ. У кінці 1238 (або на початку 1239 року), коли князь Ростислав Михайлович пішов з військом у Рожне поле проти Литви, Данило вийшов зі своїм військом із Холму (за літописними даними будівництво Холму завершилося у 1237 році, й у цьому ж році Данило перевів туди єпископію, очевидно з міста Угровська), і на третій день добрався до Галича. Данило звернувся до жителів міста: «О мужі-городяни! Допоки ви будете терпіти іноплемінних князів владу? Галичани вигукнули: «Се єсть державець наш, Богом даний! І пустилися вони (до нього), яко діти до отця, як ті бджоли до матки, як (олені), спраглі води, до джерела». Єпископ Артемій та двірський Григорій (прибічники Ростислава) спочатку стримували людей, але побачивши, що нічого не вдіють, вийшовши до князя Данила, поклонилися й сказали: «Прийди, княже Данило! Візьми город!» Данило увійшов у місто й устромив знамено своє на Німецьких воротах на знак перемоги. З урочистістю вступив він у церкву Богородиці і прийняв стіл батька свого. Бояри кланялися йому в ноги і просили прощення. Ростислав втік до Угорщини.            Данило, після багаторічної боротьби за Галич, став володарем усієї Галичини і Волині. Проте столицю свою у Галич він не переніс, а залишався у своїй новій столиці - Холмі. Тут Данилова влада була міцнішою і безпечнішою. Тут він міг жити, оточений вірною дружиною, не боячись боярських підступів, від яких було важко вберегтися, живучи серед бояр. У Холмі Данило знаходив свій спокій. Напередодні монголо-татарської навали у Галичині й на Волині було три великих центри, які мали статус стольних міст, - Галич, давня столиця Галицького князівства, Володимир - столиця Волинського князівства, і нова столиця - Холм.            Продовження у наступному номері Марія Костик, завідувач історичного відділу Національного заповідника «Давній Галич»

Коментарі: Нестор: 27.09.2016 09:12:18 Що галични? А історія то вже неодноразово повторюється і в наші дні! Чи не так? Все тіж князі - невдахи, все ті ж бояри-зрадники!!! Видно що Галич інакше не може! От тобі і славна історія.

Галицький чат

n

10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.

n

10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.

n

10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.

n

10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.

сестра

17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!

Гнатенко Іван

18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.

сестра

09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!

сестра

09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????

сестра

09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????

Теслюк Володимир

21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.

Теслюк Володимир

21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?

сестра

13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!

Теслюк Володимир

14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...

Гнатенко Іван

18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!

Гнатенко Іван

18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!

Шмельова Марія Вадим

18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі

петро

12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.

Літописець галицький

10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!

Літописець галицький

10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.

Пані Галичанка

20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))

..